Бучак
Бучак - село та штучне озеро на Трахтемирівському півострові. Планували будувати гідроакамулюючу електростанцію. Але тільки встигли розороти село та викопати котлован. Котлован заповнився водою з джерел, утворилося затишне озеро.
Стартували з Кагарлику, загалом проїхали 157 км.
Не обійшлося без блукань. У тій місцевості вони виснажливі через відносно великі перепади висот.
Коли видерлися на гору побачили проміжну мету - пам'ятник Букринському плацдарму у Балико-Щучинці.
Попрямували до нього. Такі круті підйоми рідко де зустрінеш.
Наступна зупинка - оглядова точка та місце для фотографувань між Щучинкою та Ходоровим. Далеко видніється пам'ятник у Щучинці. Тут же знаходиться чимале екопоселення.
Продовжили шлях до Бучака та знову трохи блуканули - зрізали шлях.
А от і він. Знову почалися розмови, та вже і не тільки розмови, про відновлення будівництва ГАЕС. Це буде біда - доб'ють залишки природи.
На березі озера стало зрозуміло, що встигнути на останню електричку до Києва з Миронівки буде проблематично - дався взнаки брак часу, який ми втратили на блуканнях. Проїхати 50 км, що залишилися, треба дуже швидко і хоч перепад висот на цій ділянці вже невеликий, гарантій що встигнемо немає. Вирішили розділитися. Троє лосів - байкерів, які відчували в собі сили, ризикнули і поїхали на Миронівку. Решта, матрасників, теж трое, попрямували до Канева, який був майже поруч - сподівалися сісти на маршрутку до Києва.
Перша трійка, недарма - лосі :) на електричку таки встигла. А от ми у Каневі з'ясували, що остання маршрутка на Київ вже пішла. На 130 км до Києва сил не вистачить. Миронівку таки не вдалося оминути - вже не поспішаючи прикотили ближче до опівночі на миронівський вокзал. Взяли квитки на потяг о 2-й ночі.
Весело було бігти із складеними велами (не із складеними у вагон не пустять) вздовж потягу, який зупинився на 1 хв. вночі і грюкати у двері аби розбудити провідника. Таки розбудили :) На світанку були на вокзалі у Києві.
